Дослідницька діяльність на уроках трудового навчання

Дослідницька діяльність на уроках трудового навчання

Боротьба за якість знань — важливе завдан­ня школи. Знання стають міцними і ґрунтовними лише тоді, коли вони свідомі, цілеспрямовані. Така якість знань забезпечується, перш за все, збуджен­ням і розвитком інтересу до наук, розумінням їх значення в загальному пізнанні природи. Виключ­ного значення набуває підвищення наукового рів­ня уроків, удосконалення методів, уміння розвива­ти розумові здібності учнів, їх пізнавальну діяльність, формувати громадські стимули навчан­ня. У процесі пізнання учень повинен іти від про­стих до більш складних форм і тим самим розви­вати здібність до логічного мислення.

Активізація навчального процесу диктується й самою природою пізнання, його психологічними особливостями. Пізнавальна діяльність учнів зале­жить не лише від різноманітних педагогічних засо­бів і прийомів, а й від внутрішніх стимулів: інтересів, почуттів, бажань, прагнень до знань. Ці фактори взаємозумовлені й взаємопов'язані, вони станов­лять нерозривну єдність навчальної діяльності вчи­теля та пізнавальної діяльності учня.

Зусилля вчителя слід скеровувати насамперед на те, щоб вивести учня зі стану пасивного об'єкта педагогічної дії. Завдання полягає не тільки в тому, щоб дати глибокі міцні знання з основ наук, а й у тому, щоб одночасно цілеспрямованими діями роз­вивати розумові здібності дітей, учити їх самостій­но працювати в різних ситуаціях, у яких мислення сприятиме отриманню нових знань.

Велику увагу при цьому стараюсь приділяти про­блемному навчанню. Суть його полягає в тому, що вчитель не просто повідомляє учням установлені істини науки, які невідомо звідки взялися, а й роз­криває «ембріологію істини», тобто допомагає усві­домлювати певною мірою шлях її відкриття. Вико­ристовуючи проблему,  розкриваю внутрішні суперечності, що виникають під час її вирішення, міркую вголос, висловлюю пропозиції, обмірковую їх, доводжу істину за допомогою експерименту.

Експериментальними дослідженнями доведе­но, що здобуття знань в умовах створених про­тиріч і конфліктних ситуацій надзвичайно за­охочує учнів, спонукає їх до активного пошуку відповідних істин.

Сенс проблемного навчання полягає ще й у тому, що на заняттях учні зустрічаються з протиріччями, які вони поступово з'ясовують шляхом логічних мірку­вань, що є цінним засобом у формуванні в учнів тех­нічного мислення. За проблемного навчання процес дослідження питання, поставленого вчителем, відбу­вається в умовах спільної діяльності вчителя й учня. Проблему, по суті, вирішує вчитель, а учні лише част­ково включаються у пошукову діяльність.

У проблемному навчанні велике значення ма­ють дослідницькі засоби. Учням не подаються гото­ві знання. Перед ними ставляться пізнавальні за­вдання, які вони повинні самостійно розв'язати.

Знання, отримані шляхом самостійних дослі­джень, активної пізнавальної діяльності, є найбільш переконливими. Проблемне навчання сприяє перетворенню знань на переконання, що зна­чно підсилює виховний характер навчального процесу.

Для створення проблемної ситуації в навчан­ні необхідні відповідні умови:

1.До певної теми уроку необхідно дібрати фак­ти, що сприятимуть виникненню потреби в засво­єнні нового, без яких не можна усунути труднощі, що виникають на тому чи іншому етапі навчання.

2. Необхідно поновити в пам'яті учнів відомості, які слід використати за даних умов.

3. Постановка перед учнями завдань, що викли­кають напруження думки й дають можливість ро­бити «відкриття».

Постановка пізнавальних завдань пов'язу­ється з використанням низки цінних методичних прийомів:

     1. Спостереження предметів і явищ

     2.   Аналіз різноманітних способів розв'язування поставленого завдання.

3.Самостійність роботи над різними джерелами пізнань.

Побудова навчального процесу, у якому чільне місце посідає пізнавально-пошукова діяльність учнів, обумовлює відповідну структуру уроку:

1. Визначення й усвідомлення пізнавального за­вдання з тим, щоб створити відповідні стимули до навчання.

2.  Дослідження поставленого завдання в умо­вах сприйняття учнями нового матеріалу з різних джерел.

3.  Узагальнення здобутих відомостей, форму­вання нових понять, правил, законів.

4.  Закріплення матеріалу й застосування знань на практиці.

Проблемна ситуація буде обґрунтованою, якщо вона викликатиме активність, спирати­меться на попередні знання й буде обумовлю­вати наступний крок у вивченні предмета.

Приклади створення проблемних ситуацій під час вивчення деяких модулів з трудового навчання

Модуль «Обробка деревини» 1. Отримання шпону і виготовлення фанери

(6 клас)

Після відповідної інформації вчителя чергові роздають учням по кусочку тришарової фанери і по три зразки шпону. Учитель пропонує учням по­рівняти міцність шпону і фанери на згин. 

Узагаль­нивши результати досліду, учитель ставить про­блемне запитання:

—  Як треба розмістити шпон, щоб підвищити міцність фанери?

Оскільки учням важко відповісти на запитання, їм треба запропонувати провести дослід: викорис­товуючи зразки шпону, виявити (згинаючи, але не ламаючи), у якому напрямку (уздовж чи впоперек волокон) шпон міцніший. Після цього треба скласти три зразки шпону так, щоб напрямок волокон був однаковим, і перевірити міцність пакета на згин (не ламаючи його) спочатку вздовж, а потім упоперек волокон.

Після того як учні порівняють результати спо­стережень, учитель знову повторює своє проблем­не запитання. Порівнюючи результати проведе­них дослідів та аналізуючи їх, учні вирішують проблемну ситуацію, відкривши новий для себе спосіб розміщення шпону під час виготовлення фа­нери. Для перевірки «відкриття» вони отримують завдання випробувати міцність (на згин) трьох ку­сочків шпону, складених відповідним чином.

 Модуль « Технологія  виготовлення дерев’яної іграшки»2. Розмічання за допомогою копіювального паперу або шаблона (6 клас)

Перед розмічанням на фанері  силуетів тварин, машин та інших можна запропонувати учням від­повісти на запитання:

—        Яким способом малюнок з книжки можна пе­ренести на фанеру?

Установивши, що для цього зручно використати копіювальний папір і кулькову ручку без пасти, учні отримують завдання виготовити шаблони із цуп­кого паперу (у двох екземплярах) і вирізати їх.

Після виконання завдання чергові роздають по дві фанерні заготовки (розміри їх такі, що тільки із однієї можна випиляти два силуети з найменшою кількістю відходів). 

Перед учнями ставиться тех­нічне завдання: вибрати заготовку, яка найбільше підходить. (Завдання вирішувати краще шляхом колективного обговорення внесених пропозицій.)

Учні швидко роблять висновок, що виконувати це завдання треба шляхом накладання силуетів на заготовку.

Модуль « Технологія виготовлення м’якої іграшки» 3. Розробка конструкції виробу (5 клас)

Перед виконанням практичної роботи вчитель пояснює, що являє собою виріб, для чого він при­значений.

Обговорення форми та конструювання об'єкта праці, планування процесу його виготовлення можна провести за такими запитаннями:

1. Як можна змінити конструкцію і розміри ви­робу?

2. Із якої кількості деталей складається виріб?

3. Як ці деталі називаються?

4. Із якого матеріалу вони виготовлені?

5. Як можна з'єднати деталі?

6. Які операції необхідні для виготовлення дета­лей виробу?

7. Які інструменти та пристрої слід використати для виготовлення деталей виробу?

8. Яка послідовність роботи при виконанні від­повідних операцій?

9. Яких правил безпеки праці необхідно дотри­муватись під час виконання цих операцій?

10. Який вид остаточної обробки слід обрати для виробу?

Модуль « Технологія  виготовлення дерев’яної іграшки» 4. Основні частини напилків, їх види за фор­мою і насічкою (6 клас)

Ознайомивши учнів з конструкцією і призначен­ням плоского драчового напилка, учитель пропо­нує порівняти його з напилками інших видів. Про­понує випробувати кожного з них у процесі роботи.

Після цього вчитель ознайомлює з характерни­ми ознаками напилків (кількість насічок на 1 см до­вжини, товщина шару металу, який знімається під час обпилювання, чистота і точність обробки по­верхні).

Демонструючи різні за формою напилки, учи­тель розповідає про призначення кожного в про­цесі евристичної бесіди. Вона може бути проведе­на таким чином.

Демонструючи плоский напилок, ставимо за­питання:

— Які поверхні (за формою) зручно обробляти таким напилком?

Після цього доцільно запитати:

1. Які напилки треба використовувати для об­робки криволінійних поверхонь? Круглих отворів?

2. Якими напилками треба обробляти прямокут­ні отвори і пази?

У ході бесіди вчитель демонструє макети дета­лей з різними за формою поверхнями, для обробки яких потрібні напилки, які вивчаються.

Модуль «Технологія виготовлення народної ляльки» 5. Виготовлення ляльки-мотанки (6клас)

Ознайомивши учнів з видами ляльок-мотанок, учитель пропонує вирішити ряд питань, які спонукають до дослідницької діяльності:

1.Що незвичайного ви помітили в конструкції таких іграшок?

2. Чому лялька не має обличчя?

3. Навіщо хрест на обличчі ляльки?

4. З якого матеріалу виготовлена лялька-мотанка?

           Добираючи матеріали з історії виникнення того чи іншого об’єкта проектування при застосуванні методу проектів при вивченні трудового навчання, учні залучаються до науково-дослідницької діяльності в більшій чи меншій мірі.